Це фізіологічний метод лікування, особливістю якого є активна участь пацієнта в лікувально-відновлювальному процесі.
ЛФК – метод загальної специфічної терапії, кожна фізична вправа – неспецифічний подразник. Поряд з загальнооздоровчим і загальнозміцнюючим впливом на хворого фізичні вправи можуть впливати на окремі функціональні системи і органи. Призначення хворому ЛФК підвищує впевненість його в сприятливому перебігу захворювання, сприяє усуненню тривоги, поліпшує нервово-психічний стан. ЛФК – це тренування пацієнтів за допомогою фізичних вправ, яка розподіляється на загальну і спеціальну. Загальне тренування використовується з метою оздоровлення, зміцнення організму в цілому і розвитком адаптації до зростаючих фізичних навантажень, спеціальна – з метою відновлення, нормалізації і розвитку функцій органів і систем, порушених внаслідок захворювання або травми. При виконанні спеціального тренування підбираються визначені фізичні вправи, які впливають на нормалізацію і розвиток функцій враженого органу або системи. Методика і дозування всіх фізичних вправ в ЛФК визначається нозологічною формою захворювання, стадією і важкістю стану, загальним станом хворого, віком, попередньою фізичною тренованістю. В підборі і використанні фізичних вправ обов’язкова система (необхідна послідовність для різних кістково-м’язових ланок), регулярність (щоденно) і тривалість (місяці, роки), поступовість підвищення фізичного навантаження на організм пацієнта як на протязі процедури, так і на протязі курсу лікування.
Основний засіб ЛФК – фізичні вправи, які розподіляються на гімнастичні, спортивно-прикладні та вправи трудового характеру.
Форми застосування ЛФК – лікувальна гімнастика, ранкова гігієнічна гімнастика з включенням елементів ЛФК, дозоване ходіння або прогулянки, теренкур, заняття спортивними вправами в суворо дозованій формі.
Протипоказання до застосування ЛФК:
• серцево-судинна недостатність ІІІ ст.,
• важкі порушення ритму і провідності серця,
• злоякісний перебіг гіпертонічної хвороби, аневризма серця,
• тромбоемболічні ускладнення при серцево-судинних захворюваннях,
• загальні гарячкові та запальні захворювання,
• схильність до кровотеч,
• злоякісні новоутворення.