Мінеральна Вода "Ташань" - Санаторій Сосновий Бір

Перейти до вмісту

Головне меню:

Мінеральна Вода "Ташань"

  ТЕЛЕФОНИ ДЛЯ ЗАМОВЛЕННЯ ПУТІВОК ТА КОНСУЛЬТАЦІЙ:

 

САНАТОРІЙ «СОСНОВИЙ БІР»
відділ реалізації путівок
 
 
+38 053 53 2 40 41
+38 053 53 9 24 17
стаціонарний телефон
тел/факс
+38 067 234 84 87мобільний, оператор  Київстар
0-800-509-566дзвінки зi стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні



КИЇВСЬКИЙ ОФІС
 
 
+38 067 234 84 86
мобільний, оператор 
Київстар
0-800-500-598дзвінки зi стаціонарних  телефонів в межах України безкоштовні
               Загальна інформація про мінеральну воду «ТАШАНЬ»

На території санаторію «Сосновий бір» в 1995 році відкрите джерело мінеральної води Ташань, пробурена свердловина №1004-г глибиною 1300 метрів. Кожного року мінеральну воду «Ташань» досліджують в Науково-дослідному Інституті курортології та фізіотерапії м. Одеси. Вода внесена в каталог мінеральних вод України, одержана ліцензія і присвоєна назва Ташань. Санаторій має право не тільки застосовувати мінеральну воду для лікування, але і проводити розлив на продаж.

Мінеральна вода Ташань належить до середньомінералізованих хлоридно-натрієвих вод, вона прозора, безбарвна, без запаху, слабосолона. Для води характерна слаболужна реакція (кислотність води – pH 7,3-8,3). Газонасиченість води незначна.

Наочне уявлення про хімічний склад води дає формула М. Г. Курлова (формула, запропонована М. Г. Курловим і Е. Е. Карстенсом):



 Індекс біля букви «M» у формулі показує загальну мінералізацію - вміст солей в грамах на літр, дріб - іонний склад. У чисельнику аніони (негативно заряджені іони), в знаменнику - катіони (позитивно заряджені іони). Вони представлені в порівнянних одиницях - відсоток-еквівалентах - і показані в порядку спадання. pH - водневий показник активної реакції (лужності-кислотності) води. Мінеральна вода «Ташань» містить в невеликій кількості біологічно активні елементи.

Основні компоненти хімічного складу
мінеральної води «Ташань»



Мінеральна вода по своєму основному хімічному складу, загальній мінералізації, концентрації мікроелементів відноситься до категорії мінеральних без специфічних компонентів і властивостей. Хімічний склад, органолептичні і санітарно-бактеріологічні показники води «Ташань» відповідають вимогам ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні», що застосовуються до мінеральних лікувально-столових вод.

Основні медичні показання до лікувального застосування мінеральної води «Ташань» являються:
Хронічні гастрити з пониженою і збереженою секреторною функцією шлунка; хронічні коліти і ентероколіти; хронічні захворювання печінки і жовчовивідних шляхів, гепатити, дискінезія жовчних шляхів, холецистити, ангіохоліти різної етіології без схильності до загострення, постхолецистектомічний синдром, хронічні панкреатити.

Далі детально розповідається про застосування мінеральної води для лікування відповідного захворювання.

Обгрунтування застосування мінеральної води при різних захворюваннях

Обгрунтування застосування мінеральної води при захворюваннях шлунка

Пацієнтам хворим на хронічний гастрит із зниженою секреторною і кислотоутворюючою функцією шлунку мінеральна вода Ташань призначається температури 38°С, 3 рази на день за 15-30 хвилин до прийому їжі. Рефлекторний вплив мінеральної води при її вживанні розпочинається вже з порожнини рота, де починається перший дотик мінеральної води з рецепторами центробіжних нервів. Першопочатково рефлекс полягає в підвищеному слиновиділенні, роль якої також важлива у травленні. Інтенсивність секреції шлунка залежить від тривалості періоду дотику води з рецепторами шлунка. Виникає пілоричний ефект, виділення гастрину, який стимулює шлункову секрецію. В цьому зв’язку пацієнтам хворим на хронічний гастрит із зниженою секреторною та кислотоутворюючою функцією шлунка рекомендовано пити мінеральну воду повільно, невеликими ковтками.

Пацієнтам з підвищеною секреторною і кислотоутворюючою функцією шлунка рекомендовано воду пити швидко, щоб зменшити час дотику з слизовою та уникнути пілоричного ефекту.
Дія випитої лікувальної мінеральної води на рецепторний апарат шлунково-кишкового тракту залежить від температури води, а також від концентрації солей, кислот, лугів, газів, які в неї входять, від співвідношення дисоційованих молекул катіонів і аніонів, а також від часу приймання води в залежності до чи після прийнятої їжі. Холодна вода збуджує рухову функцію шлунка та посилює перистальтику кишечника, тепла – впливає заспокійливо, сприяє розсмоктуванню осередків хронічного запалення. Разова доза (50-100, 200-250 мл) для дорослої людини може коливатися в залежності від маси тіла та мінералізації прийнятої води.

Обгрунтування застосування мінеральної води при захворюваннях підшлункової залози

Показанням до лікування питними хлоридно-натрієвими мінеральними водами, як за умов курорту, так і в позакурортній обстановці, є хронічні панкреатити поза загостренням, або в стадії затухаючого загострення. Малоефективне і часто неефективне їхнє застосування при больовій формі панкреатиту раніше, ніж за місяць після завершення гострого періоду. На курорт хворих слід спрямовувати не раніше, ніж через 1-1,5 місяців після загострення панкреатиту і лише після стухання больового синдрому. Виражена гіперферментемія є протипоказанням до вживання хлоридних натрієвих вод. Часті, навіть не різко виражені, рецидиви хронічних панкреатитів з больовим синдромом і гіперферментемією вимагають обережного вживання подібних вод, не рідко з паралельним включенням медикаментозного лікування.

Хлоридні натрієві води ефективні для хворих на хронічні панкреатити, із зниженням зовнішньо-секреторної функції підшлункової залози. Застосовуються такі методики питного лікування. Протягом перших 5-7 днів кількість мінеральної води на прийом становить не більше 100-150 мл, призначається вода завжди у теплому вигляді – 38-40°С, незалежно від рівня зовнішньої секреції підшлункової залози. Вода приймається 3 рази на день за 45-90 хвилин перед їжею. Починаючи з 2-го тижня, прийом води збільшується до 200 мл при триразовому її прийомі.

Протипоказаннями до вживання хлоридних натрієвих мінеральних вод є такі патологічні стани підшлункової залози:
• виражений больовий синдром;
• висока ферментативна активність, підвищення зовнішньосекреторної функції;
• виразні порушення внутрішньосекреторної функції (показані гідрокарбонатні води);
• наявність в анамнезі гострих геморагічних і некротичних панкреатитів.

Терапевтичний ефект питних мінеральних вод при хронічних панкреатитах багато в чому обумовлений впливом на інші органи та системи травлення. Аналгезуюча дія хлоридних натрієвих вод пояснюється їхнім вираженим спазмолітичним ефектом. При гіперферментемії і відхиленні панкреатичних ферментів вони справляють виражене підвищення зовнішньо-секреторної функції підшлункової залози. При цьому важливо підкреслити збільшення при зазначених формах об'єму секрету бікарбонатної лужності. Такий ефект мінеральних вод обумовлений відповідною реакцією безпосередньо залозистого апарату підшлункової залози, підвищується збудженість секреторного апарату на харчові подразники. Важливе значення в зміні зовнішньо-секреторної функції підшлункової залози має вплив хлоридних натрієвих вод на функціональний стан гастродуоденальної зони. В процесі лікування спостерігається активація інтестинальних гормонів, підвищується активність окисно-відновних процесів в тканинах, активується утворення холецистокінін-панкреозиміну. Виявлено позитивний вплив цих мінеральних вод на інсулярний апарат підшлункової залози, а також позитивний вплив на гепатобіліарну систему, що майже закономірно залучaється до процесу при панкреатитах.

Обгрунтування застосування мінеральної води при захворюваннях гепатобіліарної системи

Доведено високу ефективність хлоридних натрієвих вод при патології гепатобіліарної системи. В процесі лікування нормалізується склад жовчі, білковоутворювальна, пігментна, жовчоутворювальна і видільна функції печінки. Чітко виражений холекінетичний ефект дозволяє рекомендувати цю воду як самостійну лікувальну, а також і як діагностичний жовчогінний засіб. Одним з основних механізмів впливу маломінералізованої хлоридної натрієвої води при захворюваннях біліарної системи є, в першу чергу, їхня холекінетична та холеретична дія, нормалізація властивостей жовчі (рН, в'язкість, холато-холестериновий індекс, відносна щільність, вміст білірубіну, холестерину, жовчних кислот та макромолекулярних комплексів). При цьому активізуються холецистокінін і секретин, а це, в свою чергу, призводить до розкриття сфінктера Одді та скорочення жовчного міхура. Підвищення виділення холестерину і збільшення об'єму жовчі призводить до нормалізації холестеринового обміну із зниженням його рівня в крові. Підвищення холереї печінковими клітинами обумовлено зворотнім всмоктуванням жовчних кислот. Терапевтичний ефект обумовлений також зменшенням застійних явищ та запальних змін у гепатобіліарній системі, поліпшенням функціонального стану інших органів травлення (секреторна та моторно-евакуаторна функції шлунка та кишок, секреція панкреатичного соку). Велике значення у терапевтичному ефекті зазначених вод відіграє відновлення нейрогуморальної регуляції та адаптаційно-пристосувальних реакцій організму. Виражений холекінетичний ефект хлоридних натрієвих вод обумовлює їхнє застосування як самостійного лікувального засобу при застійних явищах в жовчному міхурі, особливо при гіпотонічних та гіпокінетичних дискінезіях. Слід зазначити, що у хворих на патологію біліарної системи ефект лікування обумовлений здебільшого впливом іонів хлору на рівень жовчної і панкреатичної секрецій, відділенням кишкових ферментів. Ці механізми цілковито компенсують порушення жовчоутворення у хворих на зазначену патологію.

Питне лікування мінеральними водами різного хімічного складу і мінералізації є провідним методом курортної терапії при захворюваннях гепатобіліарної системи. Мінеральні води сприяють елімінації радіонуклідів з печінки, сприятливо впливають на функціональний стан останньої та жовчних шляхів, нормалізують фізико-хімічні властивості жовчі, зменшують застійні і запальні зміни в гепатобіліарній системі, покращують регуляцію різних видів обміну, кровопостачання печінки, репаративні процеси в ній, сприяють відновленню порушених нейрогуморальних співвідношень і адаптивнопристосувальних процесів. При захворюваннях гепатобіліарної системи час прийому мінеральної води визначається за станом кислотоутворюючої функції шлунка.

Доведено доцільність вживання хлоридних натрієвих вод в ранній курортній реабілітації хворих гепатологічного профілю. Подібним водам властивий найбільш виражений вплив на білково-утворювальну та видільну функції печінки. З’ясований і чіткий їхній вплив на відновлення гемодинаміки та процеси мікроциркуляції.

Механізм лікувальної дії хлоридних натрієвих вод при їхньому внутрішньому вживанні обумовлений виникненням рефлекторних та нейрогуморальних зрушень у печінці та інших органах травної системи. Слід пам'ятати, що маломінералізовані хлоридні натрієві води активують реакції хемо-рецепторів печінки, а високомінералізовані води не лише знижують їх, але й іноді призводять до парадоксальних реакцій. Це необхідно враховувати, особливо у хворих з підвищеною реактивністю. До того ж, хлоридні натрієві води сприяють посиленню виробки фосфоліпідів, поліпшенню окислювальних і трофічних процесів, згорання жирів, що, в свою чергу, призводить до виведення з організму холестерину, нормалізації ліпідного обміну. Як відомо, фосфоліпіди є основною субстанцією виведення, обумовлюючого цілісність мембран гепатоцитів, а також внутрішньоклітинних утворень, при пошкодженні яких змінюється їхня функціональна активність і,як наслідок, діяльність гепатоцитів в цілому.

Виявлене під впливом хлоридних натрієвих вод підвищення синтезу РНК та ДНК дозволяє говорити про нормалізацію гомеостазу, а це обумовлює поліпшення білково-синтетичної функції печінки. Хлоридні натрієві мінеральні води поліпшують імунологічні та захисно-пристосувальні процеси. Знижуються специфічна та неспецифічна сенсибілізація організму, а також титри циркулюючих у крові антитіл. Доведено обмеження аутоімунних реакцій, активацію тиміко-лімфатичної системи, що сприяє відновленню сили та активності захисно-пристосувальних реакцій. Нормалізуються ензимологічні показники (активність аланін- та аспартатамінотрансферази, холінестерази, гамаглютаманіл-транспепсидази, лейцин-амінопептидази, лужної фосфатази та інших ферментів). Поліпшуються процеси зсідання крові. Важливі зрушення відбуваються у лужному резерві крові.

Обгрунтування застосування мінеральної води при патології кишечника

Методика питного лікування хворих на патологію кишечника визначається особливостями клінічного перебігу захворювання, наявністю та ступенем виразності основних синдромів (порушення абсорбції, синдром подразненої кишки з обов'язковим визначенням характеру виділень – діарея або запор, наявність болісних відчуттів у животі, метеоризм, алергічні прояви). Ці симптоми більш характерні для ураження товстої кишки. Патологія товстої кишки супроводжується, в основному, зниженням абсорбції та всмоктування, втратою маси тіла, розвитком вітамінної недостатності, трофічними порушеннями, патологією водно-сольового обміну, анемією, гіпопротеїнемією. У всіх випадках спостерігаються дисбактеріоз, порушення мікрофлори кишечника. Прийнята всередину хлоридна натрієва мінеральна вода не впливає безпосередньо на слизову товстої кишки, в особливості її дистального відділу. Вода позитивно впливає на всмоктувальну та рухову функції тонких кишок, процеси порожнинного та пристінкового травлення, прояви дисбактеріозу, імунологічну реактивність організму.
Сифонне промивання кишок проводиться при хронічному коліті, закрепах, хронічних захворюваннях печінки і жовчних шляхів. Ректальні процедури зменшують інтоксикацію організму, рефлекторно сприяють виділенню жовчі.

Терапевтичний ефект мінеральних вод при патології кишечника багато в чому обумовлений їхнім впливом на інші відділи системи травлення. При патології кишечника, яка супроводжується послабленням виділень, хлоридні натрієві води малої мінералізації вранці не призначаються, і їхня кількість не повинна перевищувати 50-100 мл при прийомі 2 рази на день. Вода завжди має бути теплою, біля 45°С. При виражених поносах питне лікування починають не раніше другого тижня: а кількість мінеральної води на прийом становить не більш 100 мл. Нерідко це дозування необхідно зберігати до кінця курсу лікування. При спастичних дискінезіях, які супроводжуються запорами, мінеральну воду слід в перші дні лікування сполучати із спазмолітичними препаратами. Температура мінеральної води кімнатна, проте за наявності патології гепатобіліарної системи, підшлункової залози воду слід призначати температурою 36°С і для посилення дії її штучно газують. Кількість мінеральної води – 200 мл, а нерідко і 300 мл. Води призначають за 60 хвилин перед їжею.
При захворюваннях кишечника ефективні такі методики внутрішнього вживання хлоридних натрієвих мінеральних вод, як трансдуоденальні промивання і беззондові зондування (тюбажі). 

Трансдуоденальні промивання хлоридними натрієвими водами показані при:

• хронічних дуоденітах;
• порушенні жовчовиділення;
• порушенні моторики тонкої кишки.

При цьому методі хлоридна натрієва вода впливає безпосередньо на слизову оболонку дванадцятипалої кишки, обминаючи шлунок. Під час першої процедури, тобто протягом 10-12 хвилин, в дванадцятипалу кишку потрапляє не більше, ніж 1 літр води. Температура води становить 40-45°С. Процедуру слід особливо обережно проводити при схильності до поносів.
Беззондове зондування (тюбаж) широко використовується при патології печінки та жовчних шляхів. При цьому хворий натщесерце випиває 200 мл хлоридної натрієвої мінеральної води, до якої для посилення ефекту можна домішувати ксиліт або сорбіт і лежить на правому боці півтори години. При відсутності больового синдрому та послабленні виділень можна домішувати сірчанокислу магнезію.

Ректальні методи введення мінеральної води Миргородського типу ефективні при патології кишечника. У цих випадках мінеральна вода, в основному, діє місцево, сприяючи виділенню з кишок запальних елементів (бактерій, токсинів). При цьому зменшуються явища аутоінтоксикації. Із слизової оболонки кишки змиваються запальні елементи, поліпшується моторна функція. Хлоридна натрієва вода у цьому випадку є своєрідною гімнастикою для моторної функції кишечника, сприяє нормалізації випорожнень. Вона посилює надходження крові до слизової оболонки товстої кишки і діє протизапально, знижує проникність клітинних мембран, запобігаючи тим самим надходженню токсичних речовин з кишечника до організму. Водночас рефлекторно поліпшується функціональний стан жовчного міхура та жовчних шляхів.

Частіше за все з методів внутрішнього застосування мінеральних вод використовують кишкові промивання маломінералізованою хлоридною натрієвою водою, особливо при хронічних проктосигмоїдитах з синдромом запорів. Окрім того, не можна забувати про різні види мікроклізм з тією ж мінеральною водою, що вживається для питного лікування.

Вцілому застосування маломінералізованих хлоридних натрієвих вод підвищує ефективність лікування хворих на захворювання органів травної системи, сприяє зникненню клінічних ознак хвороби, подовжує термін клінічної ремісії, дозволяє в 1,8-2,2 рази знизити частоту загострень та рецидивів. Запропоновані методи терапії можуть бути широко вжиті у відновлювальному лікуванні пацієнтів гастроентерологічного профілю на курортах України, а також (при застосуванні пляшкових вод) і у позакурортному середовищі.

Основним видом зовнішнього застосування хлоридно-натрієвої мінеральної води, в тому числі і мінеральної води Ташань, є ванни, дія яких зумовлена термічним, хімічним і механічним подразненням численних нервових закінчень у шкірі, від яких імпульси надходять у вищі відділи центральної нервової системи, а звідти імпульси-відповіді посилаються до всіх органів і систем організму, змінюючи їх функції. Хлоридно-натрієві води, які мають в своєму складі іони брому та йоду, виявляють специфічний і нормалізуючий вплив на функцію щитовидної залози та гіпофізарно-наднирникової системи.

Протипоказання до застосування мінеральної води:
• Всі захворювання в гострій стадії.
• Серцево-судинні захворювання з порушенням кровообігу ІІ-ІІІ стадії.
• Глибокі стадії атеросклерозу, з вираженим пошкодженням судин серця і головного мозку.
• Тромбози і емболії в гострій стадії.
• Стенокардія з часто повторюваними приступами.
• Гіпертонічна хвороба ІІБ-ІІІ стадій із схильністю до порушень мозкового кровообігу.
• Інфаркт міокарда та інсульт менше ніж через 3-6 місяців.
• Аневризма серця.
• Злоякісні новоутворення.
• Туберкульоз легень.
• Захворювання шкіри.
 
Назад до вмісту | Назад до головного меню